Моя позакласна діяльність

«Нумо, хлопці-козаки»

(сценарій конкурсу-гри )

Слово вчителя

Сьогодні ми проводимо конкурс–гру «Нумо, хлопці-козаки». Ця тема вибрана не випадково. Наша держава потребує мужніх, сміливих, сильних, здорових і, звичайно, розумних, винахідливих та дотепних захисників. Козацькі ж часи завжди цікавили всіх, цікавлять вони і нас. Хлопцям хочеться бути такими ж кмітливими, сміливими й завзятими, як козаки.

І ведучий:

Запорозька Січ! Мабуть немає жодної людини в нашій багатостраждальній Україні, яка не знала б про славетну Запорозьку Січ, про козаків, про їхні героїчні подвиги, походи. Про це написано багато дум, пісень, віршів, книг.

ІІ ведучий:

Так давайте сьогодні разом з вами спробуємо вписати свої прекрасні рядки до книги козацької слави. На вас чекають складні випробування. Сьогодні ви проявите силу, спритність, швидкість, спритність, кмітливість, уважність, витривалість. Ото ж зустрічайте наших козаків. ( команди по черзі під музику входять до залу )

І ведучий

Зустрічайте :

Команда 6- а класу ( назва ) .

Команда 6 – б класу. ( назва).

( представлення команд. Кожна команда представляє свій девіз, емблему ).

Судді оцінюють представлення. Максимальна оцінка 5 балів.

ІІ ведучий .

Дуже приємно було з вами познайомитися, нам сподобалось ваше представлення.  Наше свято називається «Нумо, хлопці-козаки»

 Зараз наші дівчатка розкажуть всім, що вони знають про козаків

І дівчинка

 У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років. (з 1550 по1828р). Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, а також від польських та московських колонізаторів, а також від розпродажу між українськими магнатами. Особливо Вишневецький. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.

ІІ дівчинка

Вважають, що слово козак походить від слова “коза”.Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи. Можливо, слово “кайзак” , що означає “вільний чоловік”. В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно; вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів.

ІІІ дівчинка

Посередині Січі стояла церква Святої Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Частину своєї здобичі призначали на церкву і купували щороку нові ікони. Січчю командував кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще військовий суддя і писар.

IV дівчинка

Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався від того козака орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.

V дівчинка

Козаки одягалися просто: в грубу сорочку в довгий плащ без рукавів. За широким поясом носили пістолі і люльки, через плече носили торбинку з харчами, а до пояса на ремінець прив’язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили… Та ще й таку моду мали: чуприну носили, та таку, що на вухо намотували.

І ведучий

Дякуємо нашим дівчаткам за корисну інформацію, було дуже цікаво. А на черзі перший конкурс - Розминка  ( зачитуються запитання, хто з учасників першим вийде наперед, той і відповідає. Кожна відповідь – 1 бал.

1.Як називали житло козаків ?( курінь )

2. Коли Україна відзначає День захисника України ?? (14.10).

          3. А яка чайка не літає? (козацький човен).

           4. А який оселедець не можна їсти?  (козацький чуб).

 5.На якому острові було засновано Запорозьку Січ? ( на Хортиці)

6. За порогами якої річки була розташована Січ ? ( Дніпро )

      7. А які козацькі страви вам відомі? (куліш, каша, мамалига).

8. Хто стояв на чолі козацького війська ?

9.  Кого з козаків бусурмани називали урус-шайтаном, тобто чортом? (І. Сірка).

10. як називався табір козаків ? ( кіш )

ІІ ведучий

Дякуємо хлопцям за відповіді. Шановне журі, слово вам 

  Музична пауза. ( дівчинка виконує пісню )

І ведучий

Наші козацькі забави продовжуються. Козаки ненавиділи полон. Завжди прагнули звільнитися, визволити побратимів з неволі. Могли втікти навіть із зв’язаними руками й ногами. Перевіримо, чи наші хлопці вміють бігати «зв’язаними »? Хто ж з вас найспритніший?  ( стрибки у мішках)

ІІ ведучий

А зараз ми перевіримо силу  хлопців. Хто більше разів зможе віджатися за 1 хвилину.

( журі оголошує оцінки за 2 конкурси )

І ведучий

Як ми вже говорили, козаки вправно вміли битися.Хто найвправніший боєць перевіримо в наступному конкурсі. Зараз хлоці бутуть вести бій. На спину кожному ми прив’язуємо кульки.. Хлопцям потрібно свої кульки вберегти. А чужі лопнути. За знищену кульку – 1 бал., за свою збережену – теж 1 бал. Завдання зрозуміле?  Тож бій починається. Можна кульки щипати, кусати, аби лопнули.

Музична пауза. ( дівчатка виконують пісню )

ІІ ведучий

Цей конкурс на швидкість і обережність. Дві склянки розташовані на відстані навпроти кожного куреня: одна з водою, друга порожня. Учасники по черзі ложкою переносять воду з однієї склянки в іншу, порожню.

І ведучий

Перетягування каната

ІІ ведучий

— перехід річки „Переправа на дощечках”.

І ведучий

Ці змагання – річ почесна,

 Й рада нас оцінить чесно.

Бачать все присутні в залі,

Хто набрав найбільше балів.

(Журі оголошує результати конкурсу. Повідомляє, хто ж є переможцем).

Нагородження

(  ПІСНЯ «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ)

 « В моїм серці Україна »

Добрий день, матусю, Україно!

Сходить сонце радості й добра.

Україно, я твоя дитина,

Крапелька великого Дніпра.

Не дивись, що я така маленька,

Час мине, я швидко підросту.

І усю любов свого серденька

Я тобі в дарунок принесу.

Повірмо в те, що нас вже не збороти

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами правда і Господь!

Внесіть прапор вільної держави!

Хлопчик і дівчинка вносять прапор і тризуб.

Синьо – жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор цей оберігаєм

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки є народом

Українським, в Україні.

Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас колисала,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню 

Ми несемо людям.

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь.

За тебе, рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Очистимо усі джерела,

Дніпро – Славутич оживе.

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Нам Україна і не вмре!»

Учні співають гімн України.

Учитель.

Київ… Русь… Україна… Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.

Тисячі літ живе народ наш на плодючій, прекрасній землі. Розметаний по широких степах, між могутніми ріками й лісами, вимучений загарбниками без міри, без пуття, але єдиний, дужий і добрий до всього живого, до сонця, зірок, вітрів і роси. Скільки було заздрісних, охочих, ворожих, які хотіли зіпхнути народ цей із його землі, знищити, пустити в небуття. Здавалося, він усім чужинцям таким добрим, лагідним і безпомічним, що сам упаде в руки, як перестиглий плід. А він стояв уперто, непохитно, вороги ж гинули безслідно.

Немов на крилах, швидко лине час,

Його осмислити ми навіть не встигаєм.

Лишає заповіти свої нам

Історія й в літописи пірнає,

За нею вирієм спливають наші дні

І, дивлячись в твоє високе небо.

Я не питаю, що дала мені.

Аналізую, що зробив для тебе.

Твоїм приблудою не хочу бути я,

Тобі я гідним хочу бути сином,

Я всім скажу: оце-моя земля!

Оце-мій край! Моя це Батьківщина!

Зігріє сонце землю навесні

І ти, тендітна, наберешся сили,

Розквітнеш ти, і задзвенять пісні

Й звитяжно над просторами полинуть.

Ми дуже любим весь наш край,

І дуже любим Україну,

Її лани, зелений гай

В саду – рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками .

Та й ми співаємо пісні,

Змагається він з нами.

Пісня « Як у нас на Україні »

Яка ж красива ти –

уквітчана весною,

Провіщана

ключами журавлів,

Розбуджена

бурхливою грозою.

І пориванням річок до морів!

Яка ж красива ти –

розгониста степами.

Висока горами

аж в синю височінь,

Скрізь явори

стоять багатирями

Понад дорогами

століть і поколінь.

Яка ж красива ти –

в гостинності одверта

Із успіхом назустріч доброті,

Яка ж ти мужня, сильна і уперта,

Як недруг стане на твоїм путі.

Яка ж ти мужня, сильна і уперта.

Сценка « Про козака та Україну »

Дівчина.

Ти скажи мені, козаче,

За що мене любиш?

Чи коли зустрінеш іншу,

то мене забудеш?

Хлопець.

Як, за що тебе люблю я,

Мила Україно!

За твою красу і вроду,

Пісню солов’їну.

Дівчина.

Але ж я поміж дівчат

Сріблом не багата.

Хіба рушників доволі

Та чепурна хата.

Хлопець.

Не ж бо, люба Україно,

Тим ти не журися,

На свою природну вроду

Лишень подивися.

Хай прозори діамантів

На тобі не буде,

Та достатньо серце мати,

Як у твоїх грудях.

Хіба може бути краще

Щось за твою вроду,

Мудрість, душу, силу волі,

Що в твого народу?!

Лиш тебе я, Україно,

Люблю й поважаю,

Бо другої в цілім світі

Кращої немає.

Дівчина.

Але ж в мене шлях тернистий,

Нелегка дорога…

Хлопець.

І за те прошу у Бога.

Разом нам – ніщо не лихо,

Разом на край світу,

Аби лишень мати змогу

І тебе любити.

Дівчина

Хай же сонце нам осяє

Шлях до зір далеких,

Доля наша хай літає

На крилах лелеки.

Нехай щастя стука в двері

Кетягом калини.

Хлопець.

А я завжди з тобою буду,

Мила Україно!

Я – українка! Горджусь й радію,

Що рідною мовою я володію.

Шевченковим словом умію писати,

Слова мелодійні і вірші складати.

Я – українка! Живу в Україні

На вільній єдиній моїй Батьківщині.

Тут все мені в радість: ліси і садки,

Озера й річки, і глибокі ставки,

Лани неосяжні, і гори, й долини,

Цвіт білосніжний у лузі калини.

В душі моїй солодко грає сопілка,

Бо я з України, бо я – українка!

Всі дівчатка співають пісню « Україночка »

У глиб тисячоліть крізь брами і мури

Історія мого незламного народу

Веде за кроком крок, гнуздаючи вітри

І шквали перешкод до вічної свободи.

Рве груди сивий біль, а ліків не знайти,

За тебе біль, моя велика Батьківщина.

Чи довго ще в пітьмах блукатимемо ми,

Невже ще не болить стояти на колінах?

Небо синє, пшениця в полі…

Раптом залпи і в полум’ї все.

Та ні кроку назад, бо назавжди

Україна – понад усе!

 Не зламати мужніх героїв,

Захистить нас надійне плече.

Ти, хто нині в бою і для кого

Україна – понад усе!

Хто з війною прийшов, той загине,

Ну, а хто непомітно втече.

Буде знати : для всіх українців

Україна – понад усе!

 За Україну і за волю,

За наше краще майбуття

В лютневі дні в кривавім бою

небесна сотня полягла.

 В сльозах несемо наші квіти

І молим Бога день у день.

За всі геройські, мужні душі,

За мир і спокій для людей.

 О, Боже єдиний, здійсни нашу мрію,

не діли нашу землю на західну й східну.

Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,

У всіх нас одна Батьківщина, одна.

 

 Про неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав.

Писав і благав у свого народу,

Щоби не проспав Україну й свободу.

 Бо звір стоголовий уже не дрімає

І пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата.

 Прожени той туман, що окутав усіх,

Щоби жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

Щоб стяг синьо – жовтий здіймавсь аж до неба,

І більше для щастя нічого не треба.

Показ відеофільму. Всі діти співають   :

 Ще не вмерла Україна

Хай живе і геть руїна.

Так, як мати любить сина,

Україна любить нас.

Як Шевченко заповів,

Ми кайдани порвемо,

Правду й волю в своїй хаті

Разом ми відстоїмо

Учитель.

Двадцять перше століття-надзвичайно бурхливий час. Нещадне колесо історії крутиться з особливою жорстокістю. Головне-щоб людина у цій круговерті не втратила себе, своїх честі і сумління, відчуття справедливості. Найдорожче для кожного – любов до рідних, до землі своєї. Тут ви народилися, тут ваші дитячі кроки вперше чимчикували кульбабовою стежиною, тут ви вперше написали букву, зустріли перше кохання. Тут живуть найдорожчі у світі люди – ваші мама й тато. Тут є найсвітліший і найтепліший вогонь вашої домівки, у цьому небі є особиста зоря кожного з вас, яка завжди буде вказувати вам шлях до істини. Загальнолюдські цінності завжди об’єднували і сімї, і нації,  і держави. Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до села чи міста, де живеш, до рідних своїх, до духовної і культурної спадщини нашої батьківщини. І буде вона Велика, а з нею Великими будете ви.

А ми живем і будем жити люди!

В краю моїм співатимуть пісні,

І буде мир і злагода в нас буде

І щастя на Українській землі!

Діти співають пісню « Це моя Україна »