Моя робота в МАН

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЖИТОМИРСЬКОЇ

ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЖИТОМИРСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАН УКРАЇНИ

                                                                    ВІДДІЛЕННЯ: Історії

                                                      СЕКЦІЯ: Історія України

                                                          БАЗОВА ДИСЦИПЛІНА: Історія України

Бойовий шлях військової частини 15307

в роки Великої Вітчизняної війни

Шифр автора

2015 рік

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………… 3

Розділ І. Танковий полк у роки Великої Вітчизняної війни……………………..……..5

     1.1. Танковий полк на початку Великої Вітчизняної війни………………..…5

     1.2. Танковий полк у переломний період війни……………………..………..9

     1.3. Гвардійська танкова бригада на завершальному етапі війни………..…13

     1.4.Героїчні подвиги танкового полку……………………………………….15

Розділ  ІІ. Дослідження бойового шляху танка «Безпощадний» та його екіпажу......19

            2.1. Історія екіпажу і танка………………………………………………..…....19

            2.2. Бойові подвиги «Безпощадного»……………………………………….…20

        Висновки…………………………………………………………………………….22

        Список використаної літератури………………………………………….……….24

        Додатки……………………………………………………………………………...26

Вступ

Пам'ять про Велику Вітчизняну війну безмежна, невичерпна, вічна.

Сучасникам і майбутнім поколінням її заповідали ті, хто поліг на полях жорстоких битв, хто після тяжких ран передчасно пішов з життя, її заповідають ветерани.

Пам'ять про славні подвиги на фронтах – наш духовний скарб, життєдайна, миротворна сила, приклад самовідданого служіння рідній Батьківщині тисяч і тисяч синів і дочок багатонаціонального радянського народу, зразок виконання ними патріотичного обов’язку громадянина нашої країни.

Сувора тяжка правда Великої Вітчизняної безмежно дорога нам. Вона завжди буде живою і діючою, бо доносить і доноситиме через десятиліття безприкладний героїзм, непохитну ідейну, моральну і фізичну стійкість людей, справжніх патріотів своєї держави.

Таким чином, актуальність досліджуваної проблеми зумовлена, насамперед, потребою майбутнім поколінням пам’ятати, якою ціною далася нам довгоочікувана перемога. Адже і сьогодні на сході нашої держави ворог намагається знищити нашу державність.

Мета даної роботи - дослідження бойового шляху військової частини 15307. Хронологічні рамки даної роботи охоплюють від 1941 по 1945 роки.

З огляду на поставлену мету визначено  коло завдань:

1.     Дослідити історію виникнення військової частини 15307.

2.     З’ясувати основні етапи війни та участь танкової бригади у ній.

3.     Дослідити героїчні подвиги наших військових.

4.     Розглянути вклад військової частини в перемогу українського народу над ворогом.

Об'єктом дослідження даної роботи є військова частина 15307 міста Новограда – Волинського.

Предметом дослідження є діяльність військової частини в роки  Великої Вітчизняної війни.

Бібліографічну базу дослідження складають оригінальні архівні документи, матеріали місцевої преси різних років. Всі зазначені матеріали в комплексі дали змогу проаналізувати бойовий шлях нашої частини в роки війни.

1.Танковий полк в роки Великої Вітчизняної війни

1.1. 16 танковий полк на початку ВеликоїВітчизняноївійни

Танковий полк був сформований  з 29 січня по 18 лютого 1941 року на станціїХоронорЗабайкальськоговійськового округу. В основу формування полку лягли : 487 окремий танковий батальйон  109 стрілецької дивізії, 471 окремий танковий  батальйон 152 стрілецької дивізії, 252 окремий танковий батальйон 94 стрілецької  дивізії, 340 окремий  танковий батальйон  93 стрілецької дивізії  і отримав назву 16 окремий танковий полк.

     Командиром полку був призначений майор Сахно, комісаром полку – батальйонний комісар Миргородський./Див.додаток 1/

     Організаційно полк входив в 109 стрілецьку дивізію. Полк був укомплектований танками Т- 26 і БТ - 5 .

     Напередодні Великої Вітчизняної війни з 29 травня по 5 червня 1941 року для виконання наказу НКО полк був відправлений зі станціїХоронорМолотовської залізної дороги Забайкальського військового округу./Див. додаток 2/

     Полк в червні розбили на частини і направили в різні кінці держави. Перший танковий батальйон прибув до міста Бердичева 18 червня 1941 року, другий танковий батальйон прибув в місто Жлобин 19 червня 1941 року, всі інші підрозділи танку зупинилися на станції Орша з 25 по 26 червня.

      Після прибуття в м. Орша полк зазнав бомбардування  німецької авіації. Німці відразу отримали вогонь у відповідь - вогнем зенітної батареї та кулеметів. Це було перше бойове хрещення полку./ Додаток 3/

27 червня 1941 року 109 мотострілкова дивізія, до якої входив полк, отримала задачу здійснити марш на передодні зустрічного бою в напрямку міста Лепель. /Додаток 4/

     В період з 27 червня в районі міста Лепель полк вперше прийняв бій з більшими силами супротивника. Тяжкі бої йшли по 14 липня 1941 року в районі міст Лепель, Орша, Смоленськ.

30 червня 1941 року І танковий батальйон завантажився на станції Бердичів і, слідуючи по залізничній дорозі,5 липня був вивантажений  на станції Смоленськ.6 липня полк своїм ходом прибув в розпорядження  в районі м. Орша і також вступив в бій.

     16 липня 1941 року був отриманий наказ командира Західного фронту про те, що полк 16 липня має зайняти оборону на ділянці  с.Макеєво, с. Пієве, с. Соловьєве і утримувати її, забезпечуючи тим самим можливість захисту тилів 10 і 20 армій та дати змогу їм переправитися через річку Дніпро.

     Полк з 16 липня по 14 серпня 1941 року тримав активну оборону, а також своїми діями забезпечив переправу тилових частин Радянської Армії на східний берег Дніпра.

     З 20 серпня 1941 року полк був перейменований в 12 окремий танковий полк і увійшов до складу І Московської Червонознаменної мотострілкової дивізії.

     Після виконання завдання полк рухається по маршруту: с.Коровники, с.Кукушкіно, станціяВадино, с. Матвієнки і 30 серпня зосередився в районі с. Рибки, де полк бере участь у розгромі великого німецького угрупування, що прорвалося у напрямку Москви.

 В цій битві героїчно загинув мужній екіпаж лейтенанта Коннова. Полк закалявся під ворожими кулями на дніпровських переправах поблизу сіл Новосілля і Холми.

17 вересня 1941 року полк завантажився на залізничні платформи станції Дорогобуш і 18 – 19 вересня прибув на станціюМожайск і зосередився в районі Литкіно.

Наказом НКО від 21 вересня 1941 року І  Червонознаменній мотострілкової дивізії, якою командував полковник Лизюков і до складу якої входив  полк, за бойові заслуги, організованість та дисципліну, було присвоєно звання гвардійської та вручено гвардійський прапор.  /Додаток 5/

     Танкісти під командуваннямСахно перші з усієї радянської армії отримали звання гвардійців. Одночасно полк був перейменований в 5 танкову бригаду. Приймаючи гвардійський прапор, солдати бригади давали клятву гвардійця.  /Додаток 6/

На наступний день  22 вересня 1941 року німці перейшли до контр - наступу і розпочали чинити тиск на місце дислокації бригади. 30 вересня бригада отримала наступний наказ: танковим ротам з двома стрілецькими полками розпочати наступ в районі Ульяновка – Лугиновка – Штеповка. Бригада виконала поставлену задачу без втрат зі свого боку. Вже 23 вересня в районі села Печище було захоплено 120 автомобілів, 70 мотоциклів і 240 кулеметів.

     Але успіхи бригади були призупинені залізною лавиною наступу армії  Гудеріана. Відповідаючи маневром на маневр, танкістам вдалося затримати танкову армію Гудеріана, яка проривалася в напрямку м. Харків, і завдати їй відчутних втрат.

15 жовтня 1941 року бригада завантажиласяна залізничні платформина станції Суджа і слідуючи по маршруту: Белгород, Куп’янськ, Воронеж, Мічуринськ, Москва, Наро – Фомінськ  21 жовтня прибула та зосередилася в районі села Александрівка.

Весь жовтень бригада вела оборонні бої на підступах до Москви, адже Гітлер був впевнений, що 7 листопада буде приймати парад німецьких військ на Червоній Площі.

    Після тяжких боїв під Москвою з 6 грудня 1941 року під керівництвом генерала армії  Жукова Радянська Армія перейшла до рішучого наступу. Кожного дня з фронту приходили радісні звістки про звільнення нових міст та сіл.

    Відступаючи,німці в величезній злобі залишали за собою мертву землю. Горіли міста та села, йшли масові розстріли.

5 танкова бригада полковника Сахно отримала наказ разом з частинами 113  та 110 стрілецької дивізії розпочати наступ із районуНаро – Фомінска на с. Іклінське.Це село знаходилося на високих пагорбах, що саме пособі робило наступ для наших сил вкрай тяжким. Ці пагорби були укріплені великою кількістю ворожих вогневих точок. Полковник Сахно наказав командувати операцією захоплення майору Ситніку, який проявив себе на відмінно в попередніх битвах. Ситнік повів свою групу в обхід та, вийшовши в тил противника, розпочав наступ. Ворог, не очікуючи такого перебігу подій, наляканий наступом, почав спішно відступати. Проте бригада розпочала переслідування супротивника.

     3 січня 1942 року було звільнене місто Боровськ, 19 січня місто Верея. Розгорнулися жорстокі бої за місто Мединь. Попереду була Смоленська область.

 Ворог постійно чинив супротив,  хапаючись за кожний клаптик землі, створюючи укріп райони, підкидуючи свіжі сили. Танкісти бригади по декілька днів вели безперервні бої.

За період боїв 1941 року в бригаді зросли такі відомі політпрацівники, як комісар 2 танкового батальйону – батальйонний комісар Особский, інструктор політвідділу бригади – батальйонний комісар Горошко, помічник начальника політвідділу по комсомолу – старший політрук Жданов, а також старші політруки  Манушкін, Доброхотов, Смолєнцев, Новожилов, Нікітін .

1.2.  Танковий полк у переломний період війни

Весною 1942 року гітлерівські війська вдалися до нової авантюри. Отримавши поразку під Москвою, вони знову пішли на Сталінград. Бригада довго готувалась до боїв. На озброєння бригади поступили нові тяжкі танки.

4 березня 1942 року 5 танкова бригада була перейменована в 6 гвардійську танкову бригаду. Командиром бригади був призначений полковник Скуба.  /Додаток 7/

1 травня 1942 року відбувся урочистий збір особового складу бригади, пройшли збори в підрозділах та мітинги, на яких особовий склад поклявся примножити славні традиції бригади, завойовані на полях Смоленщини та у стін Москви.

25 травня 1942 року лауреати Сталінської премії, поети  Гусєв, Маршак, Міхалков і художники Куприянов, Крилов, Соколов передали бригаді в подаруноктанк КВ, збудований за власні кошти , який назвали «Безпощадний».

Восени та влітку 1943 року бригада веде активні бої в районах с.Орловка, с.Новоселки, с.Артинка, с.Вязовня, с. Вава. В одному з боїв був тяжко поранений командир бригади підполковник Скуба.  Замінив його полковник Калінін.

16 травня 1943 року командуючий армією вручає бригаді гвардійський прапор.

Наступний наступ фашистів на Курській Дузі провалився. Радянські війська нанесли удар у відповідь і розгромили німців поблизу міст Орел і Бєлгорода. Танкова бригада відіграла тут теж чималу роль.

Наступальні операції  Радянської Армії розповсюджувались на південь іпівніч від Ленінграду до Таганрогу. На ділянці бригади супротивник будь – якою ціною намагався зупинити наступ. Бої ставали ще більш жорстокі. В повітрі не замовкав гуркіт літаків.

Попереду був важливий опорний пункт Єльня, який мав гарне  залізничне та шосейне сполучення. Німці намагалися затримати наступ  наших військ будь якою ціною. В цей опорний пункт першою увірвалася рота старшого лейтенанта Гусакова.

Зайшовши з флангу, рота Гусакова знищила двох «Фердинандів» і увірвалася в місто. За ними пройшли всі інші екіпажі.

30 серпня 1943 року місто Єльня було звільнено. 31 серпня в Москва салютувала нашим військам на честь перемоги. Наказом НКО 31 серпня 1943 року за відмінні бойові дії при взятті міста Єльня бригаді була оголошена подяка і присвоєно звання «Єльненська».

 В майбутньому бригада отримала задачу наступати в напрямку Орші. Командиром бригади був призначений полковник Козиков.  Протягом зими 1943 – 1944 років бригада вела успішні бойові дії  поблизу міст Орши і Вітебська. Болотиста місцевість затрудняла дії танків. Багато довелося попрацювати саперам бригади. В групі були справжні патріоти своєї держави, що не боялися ризикувати ціною свого власного життя. Лейтенант Зобков чотири рази отримував звання орденоносця. /Додаток 8/.  Йому вдалося відбити у німців танк типу «Пантера» і приїхати на ньому до своїх. Виключний героїзм проявив лейтенант Васеєв та його екіпаж поблизу села Тулово під Вітебськом. За героїзм лейтенант Васеєв наказом Президії  Верховної Ради СССР  отримав звання Героя Радянського Союзу./Додаток 9/.

24 грудня 1943 року група танків, виконуючи завдання командира, почала глибоко прориватись в оборону супротивника. Німці прийняли бій і їм вдалося захопити наші танки. Командування бригади втратило зв'язок з танками,які були в оточенні. Танки, знаходячись без підтримки піхоти, могли стати трофеями німців. Командир бригади викликав командира танково – десантної роти старшого лейтенанта Пошукайло і комсорга мотострілецького батальйону старшого лейтенанта Бардіна.Двом командирам було поставлене чітке завдання : будь – якою ціною відновити втрачений зв'язок з танками. Відправлений раніше на відновлення зв’язку з оточеними танками взвод розвідників не міг пробитися через щільне кільце німців, до того ж чисельність супротивника була не відома. Пошукайло прийняв рішення боєм прориватися до танків. На особистих прикладах вперед, і тільки вперед,  Пошукайло і Бардін на чолі розвідвзводу прорвалися до танків і зв'язок був відновлений.

На початку травня бригада зосередилась в районі міста Кричева.  Пораненого в бою полковника Козикова замінив полковник Єршов.

Досить сильною була оборона німців на річці Проня. ЇЇ берег був повністю переритий траншеями з натягнутим колючим  дротом,навколо яких знаходились дзоти і мінні поля. Все це робило виконання поставленої цілі дуже тяжким. Сильна артилерійська підготовка зрівняла з землею безліч ворожих  укріплень. Вгорі над позиціями німців знаходились наші штурмовики. На десятки кілометрів відчувався гуркіт моторів. Під прикриттям густого диму наші стрілкові частини форсували річку і закріпилися на протилежному березі. Виникло вікно прориву, куди відразу була введена бригада полковника Єршова. На захід пішли танкові групи майора Погодіна та майора Дзоценідзе. Річка Проня залишалася позаду.

Проводячи успішні бойові дії, бригада проходила за день десятки кілометрів, а за чотири дні вона пройшла відстань від Проні до Дніпра.

Річка Дніпро була другою оборонною смугою німців. Гебельс на весь світ кричав, що ця річка не приступна для радянських військ.

Наша піхота на підручних засобах зходу форсувала  Дніпро і  утримувала захоплений плацдарм до підходу танків та артилерії. Бої за утримання й розширення плацдармів тривали до кінця жовтня. У ці дні радянські війська зазнали чи не найбільших втрат за всю війну. На початку жовтня в дивізіях, що брали участь у боях за дніпровські плацдарми, залишилося 25–30% особового складу.

Аби підняти бойовий дух війська Ставка верховного головнокомандувачанаказала з кожної роти бійця, що першим ступив на правий берег Дніпра, представляти до звання Героя Радянського Союзу. До кінця 1943-го таких з’явиться  2438. Для порівняння: упродовж 1941–1942 років цю найвищу радянську нагороду здобули лише 519 бійців і командирів.

Форсувавши Дніпро, бригада розділилась на дві групі і по різним маршрутам наближалась до магістралі Могилев  - Мінск. Права група складалась із танкових батальйонів майора Погодіна і капітана Мар’яновского, який замінив пораненого Дзоценідзе. На другий день танки вийшли на шосе за 6 км від Могилева. Очам танкістів відкрилась картина. По всій дорозі суцільним потоком на захід рухалися машини противника. Всі ці автомобілі рухались на Мінськ. Щоб зупинити всю цю колону капітан Мар’яновский розстріляв головний фашистський танк та машину з боєприпасами, що рухались попереду. Рух колони зупинився. Зав’язався бій на шосе, якийпізнішещо переріс в рукопашний.

Фашистів розстрілювали із автоматів, били прикладами. Мало хто з них тоді вцілів від розправи. В цьому бою був поранений полковник Ершов. Командування прийняв начальник штаба підполковник Прохоренко. Танкісти бригади перекрили шоссе, відрізавши тим самим шлях для відступу німців. Танки Мар'яновского несподівано напали на ворога, який до останнього часу не знав про радянських танкістів в своєму тилу.

Мар’яновскийзходу врізався в колону супротивника. Три кілометри продовжувалася битва радянських танків. Мар'яновский вогнем і гусеницями знищив60 автомашин, 4 бронетранспортери,  близько 150 чоловік. Багато німців було взято в полон.

За мужність і героїзм, за вміле керівництво батальйоном в боях по розгрому Могілевської групи противника, наказомПрезидіума Верховної Ради  СРСР командиру І батальйону гвардії капітану Мар’яновскомуМоісеюФранцовичу присвоєно звання героя радянського союзу.

    На полі бою від ворожої кулі впав командир батальйону, майор Погодін. Сміливий і рішучий офіцер не раз водив свій батальйон від перемоги до перемоги. В боях за місто Могилев добре діяли танкісти Вербенка, Голубева, Григорьєв, танкісти капітана Гаппа.

Наказом від 28 червня 1944 року верховний головнокомандувач маршал Радянського Союзу Сталін за відмінні бойові дії, при форсуванні рік Проня, Дніпро і розгром Могілевскогоугруповування німців оголосив бригаді подяку і нагородив бригаду орденом « Суворова 2 ступеня». Бригада поповнилася новими орденоносцями. В бригаду повернувся її колишній командир полковник Козиков.Додаток 10

Розгромлений у Могилева супротивник під натиском наших військ відходив з боями на захід.

1.3. Гвардійська танкова бригада на завершальному етапі війни.

     Війна йшла через густі ліса Білорусі, через її болотисту місцевість. Тут за спинами наступаючих частин залишалися розбиті групи німців з артилерією та танками, які блукали в пошуках виходу. Тяжким було життя бригади. Днем багатокілометрові марши, в ночі коротка зупинка на привал і вечерю.

     В серпні 1944 року війська 2 – го Білоруського фронту, до складу якого входила наша бригада, вийшли на кордон з Польщею. Форсувавши річку Неман Радянські війська розпочали звільнення Європи.  Поляки з великою радістю зустрічали своїх визволителів.

      З боями бригада форсує Друть, Березіну, Неман і багато інших річок. Позаду залишаються міста Мир, Турец, Новогрудок, Щучин.

  За 21 день бригада пройшла з боями 771 кілометр. Були приклади героїзму танків екіпажів, окремих людей.

  Після звільнення міста Книшін бригада підійшла до міста фортеці Осовець. Осовець являвся важливим опорним пунктом німців на підступах східної Прусії. Саме місто знаходилося за неприступними стінами, навколо знаходився великий рів з водою.

     Під фортецею Осовець продовжив свій героїчний шлях командир батальйонуГерой Радянського Союзу капітан Марьяновский. Перед батальйоном лежав непрохідний луг, по якому проходила лише одна шосейна дорога до міста та й та була замінована, завалена деревами. Виконуючи наказ, капітан Мар’яновский окремими групами під неприривним вогнем супротивника прорвався до міста. Зав'язався жорстокий бій. Було знищено до ста вогневих точок супротивника. Прямим попадання снаряду весь екіпаж капітана Мар'яновского був ранений.

     За захоплення міста фортеці Осовець, наказом НКО від 14.08.1944 року бригаді  оголошується подяка. /Додаток 11/

     З 28 серпня 1944 року бригада веде успішні наступальні операції в напрямку міста Остроленко і 5 вересня 1944 року передові підрозділи бригади входять в місто.

     З січня  1945 року бригада прориває оборону німців в  районі міста Макусі, переслідуючи супротивника захоплює міста Грудус, Ліпштат, Вольфсдорф.

     25 січня 1945 року бригада захопила місто Вольфсдорф. Німці зробили спробу відновити своє положення. Їм вдалося відрізати один з батальйонів бригади, що прорвався далеко вперед. На порозі Німеччини німці билися за кожен клаптик землі ще з більшим відчаєм.

14 січня 1945 року танкова бригада у складі 2 – го Білоруського фронту з двох плацдармів північніше Варшави форсувала річку Нарев і при підтримці вогню артилерії та авіації прориває сильну оборону супротивника та 18 січня захоплює фортецю Модлін.

 З лютого 1945 по квітень 1945 року бригада разом з іншими частинами вела активні бойові дії по розгрому і знищенню ворожих угруповань в східній Прусії. Були звільнені Райхесвальд,  Ленгвальде, Пакхаузен, Генбаль. Найбільш жорстокі були бої за Либштат.

25 березня війська штурмом захопили фортецю Хайлігенбайль. Після цього було повністю оточене Кенігсберське угруповання противника, після знищення якого 25 квітня 1945 року бригада захопила місто Піллау в Прибалтиці.

З 26 квітня по 9 травня 1945 року бригада разом з частинами 31 гвардійської стрілецької дивізії, 18 стрілецької дивізії і 96 стрілецької дивізії вела бойові дії по кінцевій очистці коси Фріш – Нерунг від фашистських військ.

8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлсгорсті представники німецького командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали Акт беззастережної капітуляції Німеччини. Капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції.

10 травня бригада зосередилась на станції Медгеттен район Кенісбергу.

З 15 липня1945 року підрозділи бригади по наказу КомандуючогоКенігсберського військового округу беруть участь у зборі врожаю на території колишньої східної Прусії. Було зібрано 48 тон зерна  з 33 гектарів.

      25 листопада 1945 року за наказом командування бригада вантажиться на станції Медгеттен і, слідуючи по залізничній дорозі, 8 грудня розвантажується на станції Новоград – Волинський  Житомирської області.

1.4. Героїчні подвиги бригади

     Розповідаючи про  танкову бригаду, потрібно згадати про її героїчні подвиги, адже ці подвиги далися  ціною великих жертв, саме завдяки великому патріотизму  військових була здобута така довгоочікувана перемога.

     На початковому етапі війни поблизу села Новосілля танкісти командира Сахно здійснили подвиг.      Бій розпочався рано-вранці . Танки  атакували висоту де були фашисти. Несподіваний напад налякав німців. Вони зупинили першу, а згодом і другу лінію своєї оборони. Далеко за передній край противника пройшов танк лейтенанта Лебяченкова.  Фашисти зосередили на ньому всю свою лінію вогню. Снарядом заклинило башню і пошкодило обладнання. Уламками був поранений механік - водій сержант Веремеєв. Переборюючи нестерпний біль, він продовжував вести машину в направлені села Новосьє. Із будинку на околиці села по танку відкрили вогонь. Це помітив командир лейтенант Лебяченков і скомандував направити танк на споруду. Снаряди, що були випущені чіткою стрільбою шаленого стрілка Бологова, який вже встиг полагодити пошкодження, змусили замовкнути пушку. На околиці повернули до місця, де зосередилась німецька піхота. Танк увірвавсь туди на великій швидкості. Був відкритий вогонь, фашисти, очевидно не знали про прорив , і ніяк не очікували появи тут радянського танку. Мало кому вдалося втекти. Переслідуючи суперника, екіпаж помітив замасковану батарею, башня танку не поверталася, тому командир наказав механіку – водію  Веремеєву направити машину на батарею. З великою швидкістю танк налетів на першу артилерійську установку. За короткий проміжок часу, відважний танкіст тяжкістю своєї машини, роздавив чотири ворожі артилерійські установки. В танку відбувся вибух, почалась пожежа, яку швидко погасили. Сержант Веремеєв лагодив акумулятор, аж раптом його вдарило струмом і він втратив свідомість. Прийшовши до тями, він побачив, що лейтенант Лебяченков та червоноармієць Бологов були мертвими. Веремеєв спробував завести мотор, але той не працював. Тоді він відкрив люк та спробував вибратись з танку, але в той же момент фашисти відкрили вогонь. Ще один термітний снаряд потрапив в мотор, це стало причиною чергової пожежі в танку. Веремеєв погасив пожежу та всю ніч просидів в танку, спостерігаючи за місцевістю. Вранці фашисти запропонували йому здатися, але у відповідь сержант відкрив вогонь. 48 годин він  знаходився  в танку, оточеному фашистами. Наступного дня прибула підмога. /Додаток 12/

      Ще один подвиг був здійснений 27 вересня 1941 року. Лейтенант Солтанов, отримавши наказ провести нічну розвідку з десантом 7 чоловік, під покровом темряви, на великій швидкості увірвався на вулицю села Аполонівка і врізався в колону німців. Швидко оцінивши ситуацію, він відкрив вогонь по німецьким загарбникам, які розгубилися від несподіванки. Розпочалася стрільба німців в різні боки, вони були впевнені, що розпочався великий наступ. І почали поспішно втікати. Знищивши два танки і 4 артилерійські установки, екіпаж повернувся неушкодженим. Коли вранці наші частини почали переслідувати відступаючого супротивника, виявилося, що німці в паніці загрузли в болоті за селом. Більше 300 машин дісталося в руки наших солдатів.

     Розвідник Тимофеєв не раз ходив в глибокий тил противника зі спеціальними завданнями. Одного разу групу розвідників майора Савіна оточили німці. Потрібна була допомога, але як про це повідомити своїм? «Я проберусь», - сказав Тимофеєв. І пробрався. Допомога була надана вчасно. За мужність і героїзм бойовий розвідник Тимофеєв нагороджений орденом Червоної Зірки.

 Захищаючи підступи до Москви, поблизу Наро – Фомінська екіпаж гвардії старщого лейтенанта Федяя  на своєму танку, мов блискавка , врізався в колону німецьких броньованих машин. Розладнавши їх бойові порядки, він стріляв з кулеметів, давив німців гусеницями.  Цим вони зупинили три підбитих німецьких танки, а через деякий час ще два. Термітними снарядами німцям вдалось підпалити радянський танк. В танку були гвардійці, вони через вогонь та дим продовжували розстрілювати німців. До останнього подиху боролися  солдати – старший лейтенант Федяй , старшина Бабушкін, старший сержант Малиновський та сержант Михайлов. Всі вони загинули у вогні, будучи вірними своїй Батьківщині.

     Під час артилеристського обстрілу поблизу міста Єльня був втрачений зв'язок зі штабом. Під неперервним вогнем радистка Наталія Кулікова відновила лінію зв’язку на ділянці більше 150 метрів і цим  забезпечила безперервне управління бойовими діями. Хоробра радистка нагороджена орденом за відвагу.  

Хоробрость та героїзм в боях проявили механіки та водії танків. Механік Олексієнко, знаходячись в бою по декілька битв на день, зберігав свій танк в повній бойовій готовності. Механік – водій  Птушко 24 грудня 1943 року увірвався в місце скупчення ворога. Його екіпаж знищив 80 німців, розбив дві артилерійські установки і два кулемета. В цьому бою танк був підбитий і загорівся. Командир танка був вбитий. Птушко прийняв командування на себе разом з радистом Наймуліним в підпаленому танку вони громили німців на протязі 1,5 км. Птушко вивів танк в укриття і зумів загасили  пожежу. Газета

2.Танк «Безпощадний»

2.1. Історія екіпажу і танка

Історія цього легендарного танка часів Великої Вітчизняної війни вже багато десятиліть пов’язана із Новоградом-Волинським.

Нині ж маємонагоду і потребу ще раз нагадатигероїчністорінкивоїнів-танкістів, які громили ворога танком-легендою.

Зараз у зв'язку з останніми подіямими переймаємосяпочуттямгордості за танкістівнашої 30-ої механізованоїбригади, яків боях на Сходіпроявляютьзразкихоробростітавідваги, як і їхнібойовіпопередники у роки ВеликоїВітчизняної.

При в’їзді у містотепернавіки застиг на постаментібойовий танк часівВеликоїВітчизняноївійни з грізнимнадписом «Безпощадний».

28 лютого 1943 року 23-я гвардійськаокрематанкова бригада отримала  свою остаточнуназву.

На той час уїїскладівжеуспішновоювавекіпаж танка «Безпощадний». Небагатобойових  машин на фронті носили власні «імена», та ця мала ще й власних «батьків»! Річу тім, щовиготовленоїїбуло на коштивідомихдіячівкультури і мистецтва, котріпереказали для цьоговласніСталінськіпремії.

Довідково: заснована у 1941 році, премія у галузілітературитамистецтва мала такийгрошовийеквівалент:  IIступеня – 50 тис.крб.,Iступеня  – 100 тис.крб.

Для лауреатівцієїнагородипоетів С. Маршака, В. Гусєва, Є. Михалкова (IIступеня ), художників М. Купріянова, П. Крилова, Н. Соколова (КуКриНікСи) та поета М. Тихонова (Iступеня) справою честівиявилосядопомогтиконкретними коштами фронту. За ініціативоюМиколи Тихонова, одержаніпремії вони передали у Фонд оборони.

25 травня 1942 року лауреати Сталінської премії
передали в подарунокбригаді побудований на свої кошти танк КВ-1, названий „Безпощадний”. Відбувся мітинг. Грізна машина стояла тут же – нова,свіжопофарбована. На башті був зображений танк, який розстрілює Гітлера, і написаний вірш : /Додаток 13/

Штурмовой огонь веди,

Наш тяжелый танк,

В тыл фашисту заходи,

Бей его во фланг.

Экипаж бесстрашный твой,

Не смыкая глаз,

Выполняет боевой,

Сталинский приказ!

Екіпаж складався з танкістів, котрі відзначилися у боях під Москвою:командир танка – Павло Хорошилов,командир гармати – Олексій Фатєєв,механіки-водії – Єгор Царапін і Георгій Філліпов, радист – Олексій Єгоров.

Воюваливонисправдігероїчно, ворога били нещадно. Про це й розповідали у листах до С. Маршака тайогооднодумців:

«...Взвод наш зайняв три села – Ожогово, Шуково і Слободку, знищивши 3 міномети, 9 важких і 7 протитанковихрушниць, 11 кулеметів. Екіпажзалишивсянеушкодженим, а машину трохи побили, сволота...»

«Трохи» означало: після одного з боїв на броніїхнього КВ-1 виявилося48 вм’ятинвідворожихснарядів.

«Всіви для нас дорогі.Мищасливі, щовиживі...», – відповідалитанкістамписьменники, цікавлячисьпо-людськикожнимізбійців, підтримуючицимїхнійбойовий дух.

2.2. Бойові подвиги танка

Перший екіпаж танка «Безпощадний» знищив 14 ворожих танків, 4 танкетки з ПТР, 6 броньовиків, 9 гармат, 8 польових гармат, 5 автомашин з піхотою і боєприпасами, 3 ПТР, 17 кулеметів, 3 міномети, склад боєприпасів, 7 бліндажів і понад 450 фашистських солдатів та офіцерів. Сам тричі підривався на мінах і двічі був відновлений екіпажем прямо на полі бою.Мав 5 наскрізних пробоїн і майже 30 вм’ятин від снарядів – і залишався у бою до останнього.

У березні 1943 р. у строю залишивсяєдинийводійФілліпов...

Ізповоєннихспогадівмеханіка-водіяЦарапіна: «Лютий 1943 р. НаступальнібоїпівнічнішеЖиздри. Палаючим факелом «Безпощадний» мчитьна артилерійську батарею ворога.Екіпаж горить, але продовжує атаку, не помічаючи болю від опіків.Двадцять, десять метрів – і ось уже ворожі батареї зникають під гусеницями важкого танка.Лише потім стали гасити вогонь.У мене обгоріла спина, розбита нога, зламані три ребра.У Єгорова не діє права рука. Філліповхоче мене виручити і сісти за важелі, але цейому не вдається: у самого обгорів поперек. Якось погасили на собіполум’я.У екіпажукомбінезониобірвані до лахміття, крізь них проглядають погано перев’язанікриваві рани. Кричу Фатєєву, мовляв, тизовсімобвуглився, а він: «Виводьмашину!».Іми, зібравшизалишки сил, зновурвонули вперед, збивши на шляху ворожий танк. Покидобралися до своїх ,Фатєєв і Хорошилов померли...».

Після того бою танк потребувавсерйозного ремонту, і московські «шефи», котріуважнослідкували за долею свогоподарунка, організували доставку необхіднихзапчастин.Саметоді про танк «Безпощадний» як взірецьвідвагипочали писати у фронтових газетах, йогознімалифронтовіоператори.

«Безпощадний» після ремонту довіриликращомуекіпажубригади. Цебули командир танка Макаров, механік-водійФілліпов, командир  Стародубцев, радист Смирнов, заряджувач Соколов.

Відіменіекіпажу лейтенант Макаров завірив:

– Доки очібачать ворога і руки тримаютьзброю – будемобитися з клятим ворогом.

З рапорту гвардіїкапітана В.  Постновавіда 14.08.43:  «У бою зависоту 227,2 біля с. Надія «Безпощадний» знищив 3 ПТР, міномет, 4 кулемети, понад взвод піхоти ворога». Таким бувбій, за який командир отримав орден Червоного Прапора, екіпаж – ордениЧервоноїЗірки.

А ще – цей танк мавпрямупричетність до найменуваннясвоєї 23-ої бригади - «Єльненською»: йогоприсвоїлибригаді 31 серпня 1943-го року за визволенняЄльні. Тоді ж і завершив свійбойовий шлях славетний «Безпощадний»: у важкому бою екіпажзновузазнаввтрат, протепідбитий танк з поля бою  він вивестизумів. Відновленнюбойова машина вже не підлягала.

Танк доставили на Кубинку, проте «дожитии» до нашихднівйому не судилося.У 1948 р. відправили танк-легенду на московський завод «Серп і молот» на переплавку. Дружба танкістів «Безпощадного» і діячів радянської культури продовжилася і після війни. Приклад останніхпідхопили інші: у 1943р. гроші у Фонд оборони переказали понад півсотні лауреатівСталінськоїпремії.

У 1977 році на честь екіпажу танка КВ-1 «Безпощадний» і в пам’ять про нелегкі бої у Великій Вітчизняній війні танкістів 23-ої танкової бригади, яка свого часу дислокувалась у  Новограді-Волинському, на в’їзді у місто встановили пам’ятник – танк  «ІС–3» з написом «Безпощадний».Додаток 13

Тридцятьсімроківвін  є свідком великих, доленоснихзвершень, перемін у життіміста, та й держави в цілому. Стоїтьсобінезрушно на землі, яку прикривавсвоїмисталевимигрудьмипонадсімдесятроків тому і докінцявиконав клятву гвардійця: «Хай моєю священною заповіддю буде: гвардієцьшвидшепомре, ніжвіддасть ворогу бодай п’ядьрідноїземлі!»

Висновок

Вирішальний внесок Радянського Союзу в перемогу над Німеччиною визначається тим, що на радянсько-німецькому фронті були зосереджені основні сили Німеччини. На цьому фронті діяло від 190 до 270 дивізій фашистського блоку, англо-американським військам протидіяли в Північній Африці (1941-1943 рр.) 9-20, в Італії (1943-1945) 7-26, у Західній Європі (1944-1945) 56-75 дивізій.

Радянськівійськарозгромили й полонили 607 дивізій німецького блоку, союзники - 176. Понад 73% загальнихвтратНімеччиназазнала на радянсько-німецькомуфронті. Це в чотири рази більше, ніж на західноєвропейському й середземноморському театрах воєннихдій, разом узятих. На радянсько-німецькомуфронтіНімеччинавтратилаблизько 75% бойовоїтехніки та зброї. І саме 23 – я гвардійська танкова бригада зробила вагомий вклад у розгром німецьких загарбників. Всього за роки військових дій ця бригада знищила  19 танків, 23 самохідних установки, 17 бронетранспортерів, 11 бронемашин, 163 кулемети, 10 зенітних установок, 217 мінометів, 436 гвинтівок, 611 тягачів з вантажем, 400 коней та 248 возів, а також 6640 чоловік особового складу ворога. При цьому танкістам вдалося захопити 3 танки, 6 бронетранспортерів, 384 автомашин та 3 склади з боєприпасами.

Військові бригади на війні показали справжні чудеса героїзму, патріотизму і самовідданості на благо своєї  Батьківщини.

 У Великій Вітчизняній війні брали участь 4,5 млн. синівукраїнського народу – кожний десятий житель України  воював у рядах ЧервоноїАрмії. На кінецьВеликоїВітчизняноївійниукраїнціскладали 20% загальноїчисельностірадянських Збройних сил. За героїчні подвиги звання Героя Радянського Союзу отримали понад 11600 чоловік, з якихкожнийп’ятий - наш співвітчизник.

Серед 115 двічіГероїв - імена 32 синівУкраїни. Кожнийтретій орден і медаль із 7 мільйонівнагород, якимибуловідзначено за роки війнирадянськихсолдатів та офіцерів, врученопредставникам України. У тилуфашистськихокупантів на Україні вели активнуборотьбу 500 тис.партизанів і понад 100 тис. підпільників. МільйонитрудівниківУкраїникувализброю перемоги в радянськомутилу.

Великою була ціна перемоги. Кожний 7-й із тих майже 60 млн. вояків, які загинули у другій світовій війні, - наш співвітчизник.

Список використаної літератури

1.                        Бойко О. Д. Історія України. - К., 1999.

2.                        Дорошенко Д. Нариси історії України. - К., 1991. - Т. 1-2.

3.                        Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - К, 1996.

4.                        Газета Червоноармійська Правда листопад 1942 р. №3

5.                        Історія військової частини 15307

6.                        Литвин В. М. Історія України. – К.,2011

7.                        Костриця М.Ю., Новоград – Волинський : Історико – Краєзнавчий нарис. Житомир, Косенко, 2007.

8.                        Наумець Л. Д., Звягельський календар: Віхи історії 1187 – 2008 роки. –Новоград – Волинський, 2009

9.                        Аркадій Жуковський, Орест Субтельний Нарис історії України – Л. 1992.

10.                   Історія міста Новограда – Волинського, навчально  - методичний посібник. Н–В. 2009

11.                   История Великой Отечественной войны Советского Союза том 2 под ред. Фокина Н. А., Беликова А. М., Попова В. И. М – 1963.

12.                   Довідник з історії України – К. ґенеза 2001.

13.                   Вінок безсмертя (книга меморіал) К. політвидав 1988.

14.                   Величко П. О. Татри пам’ятають політвидав  України.

15.                    Ми йшли до тебе , перемого ! Солдатські спогади політвидав України 1964.

16.                   Газета Червоноармійська Правда листопад 1943 р. №8

Додаток №1

Майор Сахно

Додаток №2

Відправка полку зі станції Хоронор

                                                           

Додаток №3

Перше бойове хрещення полку

Додаток №4

Маршна передодні зустрічного бою в напрямку міста Лепель

Додаток №5

Додаток №6

Додаток №7

Полковник Скуба(по центру)

Додаток №8

Лейтенант Зобков чотири рази отримував звання орденоносця

                                                                           

Додаток №9

Лейтенант Веремеєв

Додаток №10

Додаток №11

Додаток №12

Лауреати Сталінської премії
передали в подарунокбригаді побудований на свої кошти танк КВ-1, названий „Беспощадний”